ІВАНА КУПАЛА В СЕЛІ МАКАРИСІ: ЯК НЕ ПРОДАТИ ЧОРТОВІ ДУШУ І НАВІЩО СТРИБАТИ ЧЕРЕЗ ВОГНИЩЕ
Непомітно спливає святе літечко, - наче вода в річечці, і в нас із вами вже Купайла!
У селі Макарисі Дмитрівської територіальної громади яскраво, казково і колоритно пройшло святкування Івана Купала, з піснями, танцями, традиційними хороводами біля вогнища та театралізованими дійствами.
Талановиті люди проживають тут, які можуть організовувати чудові святкування, створюють фотозони, мальовничі куточки в українському стилі, дивують своєю активністю, фонтанують ідеями та бажанням зробити своє село ще привабливішим. Гарна природа, таємничість річок та степів приваблюють гостей з міст і сусідніх сіл.
Саме в ніч на Івана Купайла біля водойми, у місцині серед зеленого буйнотрав’я і цілющого лікарського зілля, де здійснюються мрії і легкий вітерець розвіює тяжкі думки і зустрічали це ду-у-же древнє і надзвичайно містичне свято стародавніх слов’ян, яке, попри товщу віків дожило до наших днів. Достоту, як та чарівна квітка папороті, яка, за повір’ями, квітне лише один-єдиний раз – на Купайла. Хто її віднайде і зірве – стане до кінця днів своїх «видющим»: бачитиме місця, де заховані скарби. Пам’ятаєте у Миколи Гоголя «Вечір проти Івана Купала»? Отож. Головне – не продати нечистому душу…
За давніми віруваннями, цього дня вода може перетворюватися на вино, тварини і рослини розмовляють людськими голосами, сонце «грає», а небо і земля – «відкриті». Наші бабусі вірили, що на це свято «всі відьми виходять». Нечисть набуває максимальної сили.
Головні стихії Купайла – вогонь і вода. Тож за давніми віруваннями дівчата в вишиванках пускали вінки за водою з надією на щасливу долю, а всі бажаючі стрибали через багаття, вірячи в те, що магічний вогонь забере негатив і зцілить душу.
Купайло – сезонний рубіж. Після нього перестає співати зозуля, перестають жалити змії, можна спокійнісінько купатися у водоймах, можна братися за заготівлю зілля на зиму. Цього дня добре зірвати хоча б гілочку полину і вдихнути його холоднуватий гіркий і п’янкий аромат, відгородившись ним від усього лихого.
Катерина Матко.
