Роз’яснення терміну “громадське місце”

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про  запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі – Постанова №211) встановлено карантинний захід в частині заборони перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно.

На законодавчому рівні визначення терміну «громадське місце» наявне лише в Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення».

Так, відповідно до абзацу другого статті 1 вказаного Закону громадське місце – частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під’їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Варто відмітити, що в розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» до громадських місць відносяться наступні об’єкти:

1. ліфти і таксофони;
2. приміщення та території закладів охорони здоров’я;
3. приміщення та території навчальних закладів;
4. дитячі майданчики;
5. приміщеннях та території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;
6. під’їзди житлових будинків;
7. підземні переходах;
8. транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів;
9. приміщеннях закладах ресторанного господарства;
10. приміщення об’єктів культурного призначення;
11. приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;
12. стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів.
13. приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності;
14. приміщення готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;
15. приміщення гуртожитків;
16. аеропорти та вокзали.

Водночас, відповідно до статті 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» органам місцевого самоврядування на територіях, де встановлено карантин, зокрема, надається право встановлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів.

Статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, а саме за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.